Федерація Фунакоші
Шотокан Карате України
+38 (0472) 63 85 63 +38 (093) 315 48 90

У пошуках традицій (№7, 16 лютого 2005) + Бойове мистецтво з Окінави (№8, 23 лютого 2005)

У пошуках традицій

До початку 90-их років XX століття карате, яким займалися у нас в області, на думку президента Всеукраїнської федерації шотокан карате-до (FSKA), президента Черкаської обласної федерації традиційного карате-до, яка культивує версії WKF, WAMMCO, FSKA, JKA, володаря четвертого дану (FSKA), судді міжнародної категорії, тренера вищої категорії Анатолія Науменка (м. Сміла), відрізнялось від того карате, яким займались у Японії.
— У 1989 році Держкомспорт СРСР створенням федерації бойових мистецтв дав “зелену дорогу” офіційному розвитку карате в країні і, звичайно, в Україні. З цього часу карате вже можна було займатись не підпільно у “підвалах”, а відкрито. У1990 році з моєї ініціативи у Смілі був створений клуб, який розпочав розвивати карате, були розпочаті пошуки інформації про це бойове мистецтво. Ми розуміли, що те карате, яке вивчали у підвалах, напевне, має багато відмінностей від того мистецтва, якому навчали японці. їздили до Києва, зустрічались із тими бійцями, які займались карате. На жаль, наше бачення цього виду спорту і те, що нам показували, мали відмінності з традиційним карате. Наприкінці 1990 року я зустрів людину, яка приїхала з Угорщини і вивчала в японців карате. Це був Володимир Савченко, володар першого дану, уродженець Кіровограда. При зустрічі з Савченком я продемонстрував своє володіння карате. І, як з’ясувалось пізніше, мої дії були більш схожі на рукопашний бій. Із цього часу за допомогою Володимира Савченка я розпочав пізнавати карате по-новому: відшліфовувати базову техніку, заново вивчати ката та куміте. Володимир Савченко став моїм першим учителем, за що я вдячний долі.
— А вже через чотири роки (у 1994) за безпосередньою участю Савченка була створена перша федерація України традиційного карате-до, яка відповідала стандартам японського карате.
— Не можна сказати, що федерація була першою, тому що до цього часу була створена за нашою участю у 1993 році Всеукраїнська федерація фудокан карате (засновник версії Ілля Юрга). Також уже була федерація карате України з центром у Харкові. Федерація традиційного карате, створена у 1 994 році (з центром у Кіровограді), правильно ви сказали, була більш японського спрямування. Проте у 2000 році ми вирішили відокремитись від федерації традиційного карате-до. Було вирішено створити федерацію, яка б відповідала більш прогресивному розвитку техніки куміте (спарингу). Ми проаналізували роботу світових асоціацій, які розвивають карате. Нам сподобались ідеї Кеннета Фунакоші, нащадка Гічіна Фунакоші. У підсумку було прийняте рішення ввійти в асоціацію Фунакоші Шото-кан карате. Ми зустрілись із Кеннета Фунакоші, показали наш рівень кваліфікації, і вчитель, відзначивши добрий рівень підготовки, сказав, що готовий співпрацювати з нами. Таким чином, у нас, на Україні, розпочався розвиток карате Фунакоші. Учитель призначив мене з 2001 року офіційним представником на Україні цієї асоціації — FSКА. А через три роки Міністерство юстиції України офіційно зареєструвало “Федерацію Фунакоші Шотокан карате України”, і мене було обрано президентом.

Бойове мистецтво з Окінави

Бесіда з президентом Всеукраїнської федерації шотокан карате-до (FSKA), президентом Черкаської обласної федерації традиційного карате-до Анатолієм НАУМЕНКОМ (м. Сміла).
— На запитання, як і звідки виникло карате, у нас зазвичай відповідають: “Його створили японські селяни для самозахисту, щоб протистояти озброєним самураям”. Наскільки правильним є таке твердження?
— Така теорія на території колишнього СРСР з’явилася на початку 70-их років, коли карате в країні почало виходити з “тіні”. Спортивні єдиноборства на той час були монополізовані боксом і самбо. Функціонери цих видів спорту всіма силами і засобами перешкоджали розвитку карате. А коли стало зрозумілим, що цей вид бойового єдиноборства набуває все більшої популярності, радянські ідеологи почали подавати його як спосіб боротьби пригніченого класу з поневолювачами.
Уперше про бойові мистецтва у Китаї дізналися після того, як з Індії до цієї країни прийшов чернець Ботхідхарма. Він приніс із собою вчення про Будду і заснував монастир, де почали проводити перші заняття бойових мистецтв, якими займались ченці. Водночас на незалежному острові Окінава розвивалися свої бойові мистецтва, які мали назву окінава-те.
Китайські ченці після багатьох гонінь на нове вчення почали залишати країну. Відвідували вони й Окінаву, де передавали свої знання місцевим жителям, у результаті чого виник новий вид — тоде — предок сучасного карате. Це було поєднання окінава-те і китайських бойових мистецтв.
До XX століття цей вид єдиноборства розвивався на острові Окінава у закритому режимі. Заборонене місцевою владою, воно практикувалось у таємниці, і лише на початку 1900 року карате вийшло з ізоляції й отримало підтримку з боку місцевих чиновників. Таким чином, у Японії до цього часу про карате нічого не знали.
До Японії карате потрапило у 1922 році. У Токіо міністерством освіти була організована демонстрація давніх бойових мистецтв, яка проходила під назвою “Перша національна атлетична виставка”. Для того, щоб продемонструвати окінавське карате, було запрошено 52-річного вчителя за професією, самурая за походженням жителя Окінави Гічіна Фунакоші.
Його виступ був настільки вражаючим, що йому запропонували зайнятись розвитком карате в Японії.
Через 14 років Фунакоші уже мав у Японії власну школу (першу школу сучасності), яку почали називати шотокан, де шото—це літературний псевдонім Гічіна, а кан — будинок, або клуб, який розвиває той чи інший напрямок карате. Фунакоші, розглядаючи карате не лише як двобій, а як і особистий саморозвиток, додає до основної назви “до” (шлях).
Цим видом почали займатися як одним із методів саморозвитку, отримуючи від цього оздоровчий ефект.

Досягнення вихованців Анатолія Науменка на міжнародній арені

1993 рік – чемпіонат Європи (ITKF), Італія, четверте місце серед дітей – Євген Торопов
1995 рік – чемпіонат Європи (ITKF), Італія, вікова категорія – діти, перше місце – Євген Осадчий, друге місце - Юрій Погонін
1999рік – чемпіонат Європи серед кадетів (ITKF), Польща, бронзові призери – Роман Діхтяр, Сергій Колісніченко, Євген Осадчий.
2001 рік – чемпіонат світу (FSKA), Латвія, вікова категорія – юніори та юніорки – друге і третє місце – Юлія Цьомра, друге місце—Сергій Цаподой.
2002 рік – чемпіонат світу (WAMMCO), Данія, чемпіон та срібний призер серед кадетів- Юрій Погонін перше, друге і третє місце серед дітей-В’ячеслав Голубець
2004рік – кубок світу(WKF), Швеція, третє місце серед юніорів – Олександр Бондаренко.
2004рік – чемпіонат світу (WAMMCO), Німеччина, перше місце серед дорослих – Тарас Григоренко.

Сторінку підготував Віктор ЯРЕМЕНКО, Вечірні Черкаси